Табір-11004
Цьогорічне
десятиденне дитячо-молодіжне духовно-оздоровче таборування було
вирішено провести у другій половині липня на батьківщині Учителя
Силенка в селі Богоявленському (Олександрівці поки що) на Кіровоградщині
(поки що). Це було зроблено також для того, щоб молодь змогла
прилучитися до побудови Святині, доклавши свої молоді руки до
святої для України справи.
Цьому
посприяло й те, що покинув город і переїхав жити в село Богоявленське
незмінний організатор і комендант рунвірівських таборувань, а
тепер і майбутній хранитель Святині Різдва Учителя, рунтато Володимир
Мартинович з сім’єю. Він став опорою і цього таборування, в підготовці
і проведенні якого найактивнішу участь взяли рунмама Влада Яткевич,
а також рунтати Володимир Смотритель, Віхор Кошуба, Вітомир Лиско
та інші.
Програма
табору була, як і завжди, насиченою і змістовною, а цікаво було
і дітям, і молоді, та і дорослі знаходили привід, аби побути в
таборі, пограти з дітьми чи послухати лекції-проповіді. Щодня
на таборі проводилася священна година самопізнання, де у зрозумілій
для дітей формі розповідалося про вчення РУНВіри. Крім того рунтати
читали цікаві лекції, зокрема про українські звичаєві ремесла,
про нові грані Шевченка як маляра-імпресіоніста та інші. Запрошували
на табір і місцевих жителів, земляків Учителя для розповідей дітям.
Так, дуже цікавою була розповідь ровесниці і однокласниці Лева
Силенка баби Ганни про дитячі роки Учителя. Дивуєшся просто життєвій
сназі людей, котрі за своє життя стільки пережили і не втратили
здоровий народний гумор!
Щодня
всі ходили плавати до ставка, грали в теніс, волейбол та інші
рухливі та веселі ігри. Ходили до легендарної скитської могили,
на якій ще дід Трохим молився до Дажбога, а також ходили одноденним
походом в степ. В Богоявленське в гості запрошували бійців косацького
бойового мистецтва «Спас» з Олександрії, котрі показали таборувальникам
і всім бажаючим в селі, прийоми, якими у свій час досконало володіли
косаки і це мистецтво збереглося для потомків на цих запорозьких
землях.
Надовго
запам’яталися дітям і дорослим нічні пісні біля вогнища на березі
ріки Рать у виконанні рунтат Волидимира Смотрителя і Віхора Кошуби.
А особливо сподобалися вечірні знайомства з учасниками таборування,
як дорослими, так і дітьми, коли всі по черзі сідали в коло, розповідали
про себе і відповідали на питання. Це сильно зближувало і сцементовувало
учасників табору.
Але
найголовнішим вислідом цього таборування було те, що діти і молодь
взяли свою посильну участь у побудові першої Святині РУНВіри на
землях Матері-України. Вони відчутно допомогли будівельникам і
без сумніву, що про цей свій вклад вони колись будуть розповідати
своїм внукам.
Баба
Ганна розповідає про однокласникка 
|
Єдине
прикро, що на табір прибуло не так багато таборувальників, як
заздалегідь передбачалося, а значить не всі рунвісти до кінця
розуміють необхідність прилучення своїх дітей до нашої справи,
хоча у всіх, хто не приїхав, були на те свої причини. Сподіваємось,
що наступного літа від бажаючих набратися тілесних і духовних
сил на таборі, а також запастися враженнями, не буде відбою.
ЯРОМИСЛ
