«Засновник»
родоводу
Клясична
історія вчить, що Рюрик навчив нас усьому, але був убитий невдячним
злочинцем, а вдячний Олег Віщий виростив його сина Ігоря. Подивимося,
чи це так.
Уже
не раз у вчених виникали сумніви в правильності тлумачення родоводу
Рюриковичів. Наприклад, Г.Носівський і О.Хоменко в п’ятитомнику
«Русь і Рим» доводять, що воно просто вигадане купленими чи
заляканими Романовими істориками, щоби довести походження московських
самодурів од давньої Руси. В.Кожинов ув «Історії Руси й руського
слова» не згоден із ними, але теж заперечує, що Ігор – син Рюрика,
а також доводить існування двох Олегів, які злились чомусь ув
одного – Віщого Олега. Цим, певне, й пояснюється протиріччя
в зазначенні дати й місця поховання князя, про яке писав О.Бушков
в «Росії, якої не було» (див. мою статтю «Вбивство Олега Віщого»).
Підемо
далі. Віщий Олег у билинах зветься Всеславовичем. Отже, якщо
Рюрик – його брат, він теж має бути Всеславовичем, але цього
ніде не сказано. І чому родовід назвали на честь Рюрика, а не
Всеслава? Можливо, за видатні заслуги. Але за які? Ані видатних
перемог, ані заснувань городів, ані економічного підняття держави
князеві ніде не приписано! Загальноприйнята думка, що навчив
Русь жити. Але ж він був варяг! Це що виходить: були дикі тут
русини, а потім гості з Півночі почали їх просвітлювати? Напрошується
порівняння з нахабною брехнею про те, що ми отримали писемність
од Візантії. Але навіть у «Повісті минулих літ» написано, що
Київ було засновано років за чотириста (!) до народження Рюрика.
А ми знаємо, що й це неправда – Київ незрівнянно старший.
Зате
там же замовчується рік народження «героя». Знову-таки напрошується
порівняння, причому вже з Володимиром. Його рік народження навмисно
замовчувався у скорочених виданнях «Повісті…», щоби нав’язати
думку про його походження від Святослава. Але в повному тексті
він усе-таки є, а Рюрикового, здається, нема й у повному. І
схоже, що він був іще брутальнішим самозванцем, аніж «Красне
Сонечко». Підтверджує це також те, що насправді від Рюрика почався
занепад руського язичництва. Згадаймо – Ольга вже просто була
християнкою!
А
тепер ізгадаймо знову мою статтю «Вбивство Олега Віщого» (див.
«СО» за серпень 11001 р.Д.). Наявність другого, молодшого Олега
геть не заперечує вбивства першого, а всі інші доводи цієї статті
цілком справедливі. І можна припустити, що цей злочин був учинений
спільниками Рюрика. Щоправда, доказів у мене поки що нема ніяких.
Але
взагалі проти Рюрика докази є, зокрема з тієї ж «Історії Руси
й руського слова» Кожинова. По-перше, він наполягає, що Рюрик
народився біля 9817-го р.Д., а Олег Віщий – біля 9850-го. Для
братів різниця явно завелика. Знову-таки нагадує Володимира.
Друге
його твердження – Рюрик був християнином! Якщо точніше: «Необхідно
ще відзначити, що Рюрик-Рорик, як і його батько конунґ Хальвдан,
був у співдружніх відносинах із німецьким імператором у 814–840
роках Людовиком І Блягочестивим – сином і спадкоємцем КАРЛА
ВЕЛИКОГО (одного з найкривавіших християнських горлорізів
– виділення й коментар мої – М.). Людовик
у 826 році ОХРЕСТИВ (виділено
мною – М.) Рюрика (щоправда,
пізніше той повернувся до язичництва), а згодом утвердив його
в якості правителя Хрісландії (раніше цей пост займався із волі
Карла Великого – батька Рюрика). Одначе син Людовика, Лотар,
ставши імператором після смерті батька, двічі «відбирав» Хрісландію
в Рюрика: в 843-му році до 850-го й кінцево в 854 році. І не
виключено, що саме тому Рюрик одповів ізгодою на запрошення
стати правителем у далекій Ладозі».
Відносно
«запрошення» можна й засумніватись. Але подивимося на ще один
висновок історика: «Чомусь рідко звертають
увагу, наприклад, на той хвакт, що в більш або менш детальному
літописному переказі про Ігоря є дивна хронологічна прогалина.
Повідомляється, що він почав правити після смерті Олега, в 913
році, та згадується про його дії в 914 і 920 роках, але далі
ніяких відомостей про нього немає протягом двох десятиріч –
до 941 року.
Разом
із тим уже давно й багаторазово було висловлене переконання
в тому, що літописці штучно перетворили Ігоря в сина Рюрика,
щоби забезпечити єдність династії (виділено
автором)
Рюриковичів, а насправді він міг бути хіба що внуком – коли
не правнуком – Рюрика…»
Проте
навіть якщо відкинути все вищесказане й вірити, що Олег притулив
сина Рюрика, то не слід забувати – ніде не сказано, що це було
зроблено з подяки! Цілком
ймовірно, що з нього хотіли зробити месника
ворогам – нащадкам Рюрика.
Зі
всього сказаного можна зробити висновок, що цей правитель не
лише не був засновником родоводу прославлених князів, а, схоже,
й належав до лютих ворогів Руси. І просто образливо називати
Рюриковичами героїв-рідновірів, особливо Святослава Хороброго,
який став своєрідним символом РУНВіри.
МСТИСЛАВ
