|
|
Дволикий
Янус,
або Два обличчя одного Бога
Якось
цікава брошура потрапила мені до рук. Написана ще на початку
минулого ХХ століття вона актуальна і сьогодні. Автор вивчає
віру жидів і доводить, що ми повинні знати свого ворога в обличчя,
інакше нам його ніколи не здолати. Для когось це затерта тема,
що викличе думки на кшталт «знову за рибу гроші», ну хіба не
можна про своє, про рідне? Можна і треба, але як ми будемо плекати
рідне, якщо не вивчимо досконало хворобу нашого рідного і її
причину.
«Ми,
ґої, зовсім не знаємо жидів і не маємо жодного уявлення про
їх вірування. Антисеміти лають їх за аморальність їхньої релігії
і вчинків, християни – за те, що вони «Христа розіп’яли»; ліберали
кажуть, що вони «такі ж люди, як і всі» і ніхто не бажає вірити
в те, що вони «Богом обраний народ»
– пише автор брошури В.Н. Гладкий. Прийміть це і вам стане легко
їх зрозуміти. А ще позбавтесь меншовартості і усвідомте, що
ми, українці – рідновіри, теж Богом обраний народ – і вам стане
легше боротися за місце під сонцем. Вся сіль у тому, що наш
Бог має ім’я Дажбог, а жидівський – Єгова. Наш учитель Лев Силенко
каже, що є багато розумінь Бога. Отже кожен народ обраний своїм
рідним Богом.
І
не було б ніяких проблем (вір в свою богообраність скільки завгодно),
якби не було створеної людьми релігії. Релігія така, як і народ,
що її творить. Вивчивши релігію, побачиш характер народу. «Обкрадаючи,
розорюючи, пригноблюючи гоїв, жиди роблять справу, що догоджає
Богу. …Високо над язичниками поставила юдеїв їх релігія і не
наздогнати нам їх ні в якому відношенні. «Ближній тільки жид!»,
– сказала юдейська релігія і вивела породу людей, які не вбивають,
не обкрадають, не дурять, а люблять свого ближнього «як самого
себе». Рунвістам варто повчитися цьому – розуміючи
кожну букву Святого Вчення, як керівництво до правильного життя,
і тоді РУНВіра народить нову породу людей. «Християнська
релігія є побічною дитиною юдаїзму. Вони (жиди) вийняли з нього
гордий аристократичний дух і замінили його демократично-плебейським».
І підсунули його (християнство) ґоям. Бо, як каже автор «…нестерпний
вигляд розкошування держав гоїв для жидівського ока».
«Схожість
та відмінність між юдейською і християнською релігіями легко
вловити в їхньому уявленні про Всевишнього».
Варто відмітити, що навіть рідновіри та інші нехристияни начебто
добре обізнані в сутностях обох релігій вважають, що жидівський
Єгова та християнсько-євангельський Бог-Отець це дві різних
назви однієї особи. Однак факти, що їх наводить автор брошури,
говорять нам, що це далеко не так. Розміщення в таблицю цих
фактів буде сприяти їх більшій наочності та розумінню.
|
Єгова
|
Бог-Отець
|
Єгова
видається як муж учений, позитивний, думаючий над своїми
словами. Він знайомий з антропологією, історією культури
і розвитку людини, політичною економією та юридичними науками.
|
Бог-Отець
творить враження протилежне. Простий, добрий, недалекий,
що називається «прямо від сохи». Він хоче допомогти своїм
послідовникам і говорить їм хороші слова, абсолютно не враховуючи
дурні наслідки, на які вони можуть спровокувати. |
Знає
паскудну людську натуру, тому його звернення до «вибраного
народу» складені точно, зрозуміло, визначено і не дають
можливості сумніву.
|
Варнякає
устами свого сина щось невизначене, туманне, розпливчате,
яке можна зрозуміти і так, і отак. Він, як та бабця, говорить
надвоє. Розколами, релігійними війнами і спаленими єретиками
так і віє від його слів.
|
| Доля
«вибраного народу» не байдужа йому. Прагне закріпити серед
синів Ізраїля необхідні для продовження роду сімейні начала,
а в нагороду обіцяє розмножити їх потомство «як пісок морський». |
Ставиться
до майбутнього віруючих у нього народів з крижаною байдужістю.
Він радить одруженим кидати свої сім’ї, парубкам не одружуватися
і всім взагалі рекомендує енергійно боротися з бажанням
продовжувати свій рід.
|
| Наказує
жидам власними руками кувати своє щастя і без його допомоги
прагнути влади над ґоями. Міццю, енергією, прагненням вперед
віє від цих завітів. |
Але
не в пошані у Бога-Отця діяльне, трудове життя. Визначено
негативне ставлення до людей освічених, багатих, знатних
– словом до всіх аристократів, повне ігнорування і зневаження
праці, схвалення і схиляння перед покидьками суспільства
(демократичне начало) – ось у чому виявляються ліберально-плебейські
нахили Бога-Отця.
|
Знає,
що духовний бік людини може розвиватися, коли він накопичить
достатні для себе матеріальні цінності для того, аби не
думати про хліб насущний. Тому він вчить, як здобувати і
зберігати цей хліб.
|
Відрізняється
в цьому відношенні дивовижною легковажністю. Він радить
своїм адептам брати приклад з птахів небесних, які «не
сіють, не жнуть і не збирають до житниць своїх», а годуються
Вітцем Небесним. Ця порада дуже невдала. Птахів він може
і годує та земних людей – сильно недогодовує (Прикладів
з життя безліч – Р.)
|
| Рекомендує
синам Ізраїля не покладатися на грубу фізичну працю, а пробивати
собі дорогу розумом і розрахунком. Радить надати ґоям важку
фізичну працю, а самим зайнятися більш прибутковою торгівлею,
яка вимагає кмітливості. Він повсякчас примушує юдеїв до
тренування їх мозкових апаратів. |
«Блаженні
вбогі духом, бо їх є царство небесне!» – урочисто заявляє
Бог-Отець. Можна сказати добалакався! Іншими словами всі
ідіоти та кретини обов’язково попадуть до раю. Заява ця
є, безумовно, вияв демократизму найвищого порядку. |
Ось
і бачимо, куди котиться увесь християнський світ. «Вище
згадане ставлення Бога-Отця до своєї пастви зробило християнство
небезпечною антидержавною сектою…». Хоча для нього
(християнського світу) є і вихід, яким він неодноразово користувався.
«До речі, жиди ідеальні мисливці на
ґоїв, але як пастухи та скотарі геть бездарні. В їхніх невмілих
руках стада ґоїв швидко дичавіють і у фінальному результаті
піднімають на роги своїх обрізаних пастирів».
Кожний
для себе нехай тепер порівняє ставлення Дажбога до свого вибраного
народу, тобто до нас. Бачимо, що це ставлення підносить нас
на вершину людства і цим маємо керуватися у своєму житті.
РІДНА
|
|
