АПОТЕОЗ
ЧОМУ В КОЖНІЙ РЕЛІГІЇ ЗАВЖДИ БУВ І Є АПОТЕОЗ
Мати-Природа
устійнила в родині, родові, племені, народі апотеоз Матері і
Батька. Апотеоз мали наші Предки-Трипільці 5000 літ тому. Вони
обожнювали свою Неню-Матір, казали: Нана Мата, і зверталися
до неї на «Ви».
Апотеоз
(велика пошана, обожнення, звеличення) мали греки, латини, і
тому вони в історії відомі як розумні люди. Вони обожнювали
своїх героїв, вождів, називали їх богами, напівбогами (демібогами).
У
поневолених народів (рабів) апотеоз рабський. Вони обожнюють
образи чужинців, тримають їхні ікони у своїх хатах і просять
у них помилування, спасіння. У греків, римлян, єгиптян, юдеїв
ніколи ніякий чужинець не був обожнений.
Апотеоз
рабський (поклоніння чужинцям) робить рабів традиційними рабами.
І дехто з таких рабів виступає проти апотеозу взагалі: такий
виступ помилковий.
Треба
виступати проти апотеозу іноземного і утверджувати апотеоз рідного
провідника, який рідні поняття ставить понад все.
Апотеоз
притаманний характерові Матері-Природи. Рій бджіл обожнює свою
матку. Плем’я, розум якого непошкоджений неволею, обожнює свого
провідника підсвідоме: вірить, що він йому даний Небом. У нього
розвинена інтуїція, інстинкт самозбереження більше, ніж у його
одноплемінників.
Дослідники
вважають, що раби є тому рабами, що вони утратили здібність
мати апотеоз рідного авторитету. Коли між ними появляється Богом
обдарований провідник, вони його зневажають, знеславлюють, вбивають
або піднімають на глум, що він відважився бути інакшим як всі
вони.
Учитель
Силенко у МАГА ВІРІ пише, що юдеї мають вроджений апотеоз рідних
пророків.
І
вони створили нову релігію – підняли апотеоз рабіна Яшуї (Ісуса)
до нечуваних висот. І цим здивували і зачарували гоїв: переконали
їх, що Ісус народжений Богом Саваотом для спасіння рабів Римської
імперії. Силу впливу апотеозу на людей добре знали архітекти
юдейо-християнізму. Вони апотеозували навіть деспотів, щоб зміцнити
віру Христову.
Наприклад,
імператор Констянтин посварився зі своєю дружиною Фаустою і
дав наказ кинути її в котел, де кипіла вода, і варити її до
того часу, поки не відстане м’ясо від кісток. А потім поховати
Фаусту з великими почестями. І цього кровожадного деспота архиєреї
віри Христової проголосили рівноапостольним святим. І в церквах
сяяли його ікони; християни били поклони до Констянтина.
І
проголошення таких святих не є виняток. Візантійський патріярх
Хризоверг послав монахів у Суздаль до князя Андрея Суздальського
з мечем і благословенням спалити Київ. Він жорстоко вбивав киян,
грабував, і Візантія його проголосила святим Андреєм, ікона
якого зараз є у Володимирському Соборі у Києві, і до нього моляться
кияни, як до Христового «святого». Не дивуймося, що сьогодні
Московський патріярх проголосив деспота царя Миколу 2-го «святим
православной вєри», і ікони цього «святого» деспота висітимуть
у православних церквах.
Цей
«святой православной вєри» був лютим ворогом Українського Народу:
забороняв в Україні українську мову, багатьох українських письменників,
інтелігентів вислав на каторгу, і він відомий в історії як цар
деспот, який дав наказ вбивати безборонних людей – матерів і
дітей (ця подія відома під назвою «кривава неділя»).
Очевидно,
є й такі монахи святі, як Афанасій, Феодосій, які сиділи в темних
печерах, відмовились від батьків і в плаксивих молитвах молилися
– благали Ісуса, щоб він їх забрав до царства небесного, де
вони хотіли «жити вічно».
Датель
буття (Дажбог) дав нашим Предкам найбагатшу у світі землю, на
якій ми родилися. І ми. Богом нам дану Землю, впродовж тисячоліть
обороняли від жорстоких вторжників, які вторгалися у наші хати,
завдавали нам великі страждання.
Та
ми ніколи не прагнули загарбувати чужі землі, щоб покоряти і
експлуатувати їхніх автохтонів. І за наше милосердя Бог нас
вибрав своїм народом і дав нам рідного Пророка, який звістив
нам рідне богорозуміння Бога з ім’ям Дажбог. І ми віримо, що
Засновник РУНВіри устами Бога звістив нам Українське розуміння
Бога і ця наша віра звеличує нас і наш Народ.
Вороги
певні, що українці впродовж 1000 років не були вільними людьми
і тому тепер мають рабську психіку і тому будуть очорнювати,
знеславлювати рідного Пророка. Та українці вже не ті, що були
вчора. Вони хочуть проголосити священний апотеоз Засновника
РУНВіри. Вони зрозуміли, що їхні сусіди мали держави і ставали
сильними тому, що культивували апотеоз свого короля, царя, провідника
і апотеозом утверджували порядок і єдність народу.
Ми
віруємо, що Засновник РУНВіри Богом посланий. І цю нашу віру
ніхто не знищить і не знеславить, бо ми її боронитимемо ціною
нашого життя.
Ми
бачимо, що очорнюють Пророка тільки негідники, психічно надщерблені
люди і наймити ворожих спецслужб.
Плекаючи
апотеоз рідного Пророка ми обожнюємо нашу святу віру в Дажбога,
і так демонструємо перед цілим світом, що ми перестали бути
рабами, перестали стояти на колінах перед образами святих і
несвятих іноземців, релігійних діячів, царів, владик, провідників.
Тисячу
літ українці, апотеозовували юдеїв, греків, латинів, москвинів,
– і цей рабський апотеоз робив нас, українців, рабами на рідній
землі. Досить! Нам стала відома тайна творення рідної Сили і
Слави. І цією тайною є Богом благословенний апотеоз рідного
Пророка.
Католики
мають апотеоз римського папи і засновника юдейо-християнізму
рабіна Ісуса і його апостолів. І без такого апотеозу не могла
б існувати християнська релігія. І чим більший апотеоз у релігії,
тим сильніша віра у віруючих, бо немає такої релігії і не було,
в якій би не було апотеозу. Там, де нема апотеозу, немає релігії.
Є
всі підстави твердити, що архиєреї віри Христової в Україні
по-злочинному ставилися до Українського народу. Наприклад, впродовж
1000 літ архиєреї творили апотеоз не вірних синів України, а
її ворогів.
Коли
Хмельницький хотів визволити свій народ з польського ярма, то
ні один єпископ, католицький чи православний, не підтримав Хмельницького,
а митрополит Київський Косів оголосив по парафіях, що він буде
«с польським корольом по-прежнєму». А архиєпископ Феофан Прокопович
закликав усі парафії віри Христової проклинати гетмана Мазепу.
І ці архиєреї творили апотеоз польського короля і московського
царя. І українці, як раби православні, ненавиділи все рідне,
і обожнювали юдейське, римське, грецьке.
Ми,
творячи апотеоз рідного Пророка, звеличуємо нашу святу віру
в Дажбога, наше святе письмо МАГА ВІРА і «Святе Вчення». Ми
пізнали таїни успіху кожного народу: там, де немає апотеозу
рідного провідника, духовного лідера, народ стає рабом чужинців,
які вміють творити апотеоз своїх рідних провідників.
Таїною
успіху кожної великої релігії є вміння творити апотеоз свого
Засновника: з апотеозу постали віра Христова, віра Будди і віра
Могамета. Могаметани, творячи апотеоз пророка Могамета, вірять,
що пророк Могамет вознісся в Єрусалимі на палаючому коні на
небо. І там зараз стоїть одна з найбільших святинь Могамета.
Ми
свідомі того, що, творячи апотеоз рідного Пророка, ми утверджуємо
в РУНВірі духовну волю народу на славу майбутніх поколінь України-Руси.
РУНВіра є релігією, і тому в ній є апотеоз її Засновника. І
тому вороги РУНВіри бояться такого апотеозу в РУНВірі. Бо не
хочуть, щоб українці мали українське розуміння Бога, Рідну Українську
Національну Віру.
Ми,
рунтати і рунмами, духовні опікуни Громад, зобов’язані перед
Дажбогом, перед душею рідного Народу звістити, що ми утверджуємо
апотеоз Засновника РУНВіри. Ми знаємо тайни перемоги української
духовности у світі і тому проголошуємо апотеоз у РУНВірі. Ми
є релігія, і в нас є те, що робить інші релігії великими і могутніми.
Слава
Дажбогові, слава рідному Пророкові, слава Соборові Священної
Ради Об’єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної
Віри. Слава усім духовним опікунам Громад вірних РУНВіри, слава
могутній Родині ОСІДУ РУНВіри!
Дорогі рунтати і рунмами, відзначаючи
40-ліття постання РУНВіри, ми входимо в тайну життя релігійної
організації, знаючи, що ніколи не було і не буде релігії, в
якій немає апотеозу засновника релігії. І тому ми виходимо на
шлях життя чітко визначеної релігійної організації. На надзвичайному
Соборі маємо утвердити апотеоз духовних опікунів (рунтат і рунмам).
Рунтати
і рунмами, відчувши апотеозне ставлення вірних РУНВіри до себе,
будуть зобов’язані апотеозно ставитися до засновника РУНВіри,
Пророка Дажбожого, Духовного Учителя Лева Силенка. І це нас
зміцнить як поважну релігійну організацію. Зрозуміймо цей секрет
нашого успіху. Ми почнемо шанувати самі себе і нас поважатимуть
громади інших релігій.
Додаток
до бюлетня Учителя «Самобутня Україна» №24
