Дизайни
модерного слова,
І мовні структури чужі, –
Мов горлу петля людолова,
Мов зашморг вкраїнській душі.
Спиня кровообіг і подих,
Щоб видихся вільний наш дух.
Знедушити й здихатись гордих,
Спинити до істини рух.
До
поступок звести наш поступ,
Хтось прагне, аж ручки тремтять,
Й руйнують духовний наш простір,
Щоб край наш просторий забрать.
"Ікони"
екранів й канони
Бульварно-журнальних статей
Калічать прадавні покони,
Ламаючи волю людей.
Брехнею
б'ють в очі і в вуха,
З прицілом, – щоб в серце і в світ.
Лиш відчай лишить відчайдухам,
Забравши духовности щит.
Плюндрують
звичаї й святині,
Й дідів заповіту слова,
І мудрість віків у дитині
Із мовою разом вбива.
Спотворення
мови плекають
Чужинські аспекти душі,
Й вони, мов бур'ян, приростають
І вже яничари, чужі
Країні
своїй і народу,
Й батьківським завітам, тепер
Душі української вроду
Скроїли на модний манер.
Звабливі
життєві моделі
І кожна до зрад провокує.
І ось вже дочка у борделі,
Та й сам в чужині батракує…
Скалічена,
зранена мова,
Спотворені значення слів,
Й підміна понять – це основа
Для зрощення ницих рабів.
Чи
ж цього, народе мій, прагнем?
До цього так впевнено йдем?
В чужинському зашморгу зчахнем,
Як нині його не здерем.
