Число 32
Грудень 11006 р. Д.

Напишіть нам

* * *

Надія України

Сьогодні, 27 вересня 11006 р.Д. велика радість серед Українців – Дажбог, Господь України повернувся в Храм свій навічно. Тисячолітній морок забуття розітнула Надія. Разом з нами, браття і сестри, радіють і Тато Орь, і Мама Лель, і давні мудреці сивочолі, що ширили світло Дажбоже, і праведні князі наші, що вогнем і мечем будували Дажбожу України. З нами душі праведних народних звитяжців, святих невинно замордованих мучеників – тут вся Дажбожа Україна. Радіймо і весилімось, бо сьогодні воля Дажбожа торжествує. В лютий час, коли Українську Правду нівечили, правовірні дажбожичі вірили – сповниться воля Дажбожа і їхня правда Сонцем засяє над Землею. Правда Святослава отут сповнюється, бо гряде час той, як темні люди вклоняться Дажбогу і землі далекі й близькі битимуться за право вірити в Господа України Дажбога.

Славимо Лева Силенка як Спасителя і Будителя України, бо РУНВіра – то цілюще джерело для заблуклих душ, бо з Силенком ми стали українцями по-рідному. Сьогодні Дажбог руками вірних своїх поставив Святиню, щоб усі українці йшли поклонитися світлому Генію, великому Сину України Леву Силенку, бо кожен, хто прийде сюди, на цю благословенну Дажбогом землю, переживе подвиг Силенків і зцілиться.

«Хто любить мене – за мною!» Бо хто любить Силенкове слово понад усе – той лиш любить і поважає себе й Україну. Тож полюбімо полум’яну Віру Лева Силенка, що в лютий час серед степів запорозьких народився і прожив життя Левом. В цьому Храмові запечатаються навічно світлі молитви наші, сюди злетяться Пресвітлі Душі, тут Небесне Військо Українських Месників буде незримо вчити любові до України. Вже нинішнє покоління відбулося – знайшлися духовні самородки, що прийняли в серце Силенкову Віру в Дажбога – і то єдино українці. З Храму цього піде хід священний по Землі, бо ті, хто поставили Святиню цю, названі будуть внуками Дажбожими і через століття їхня Віра палатиме в душах мільйонів людей, що вдячно пиминатимуть їх, як єдино України заступників та оборонців.

Чому ж така величезна сила Силенкова? Тут зібралися ми і між нами стоять незримо лавами пророки й волхви, князі й ратники, гетмани й косаки, Шевченкове насіння і вже молода Силенкова парость. Нас триста мільйонів добірного люду, бо нас тут зібрала Мага Віра від Мізинських часів і до наших днів! Тут стоять і мертві, і живі, і ненароджені, сюди в день Різдва Силенкового зібралася вклонитися вся земля Українська.

Хай рясно благословить Дажбог будівничих Святині цієї, бо виконали вони Дажбожий заповіт, і спокутували помилки Предків і очистили світлі імена їхні від чужинської скверни, і в Дажборжому Вирії радіють вони, вдячні нащадкам своїм.

Вглядаючись у світлий образ Учителя Силенка, відчуваєш втіху і Мага Віра одкровенням давнім вливається, бо прийшов Лев Силенко не понівечити Заповіти Предків, а виконати їх.

Тут, де народився Пророк Дажбожий Лев Силенко, – і хай святиться пресвітле ім’я його, – і мертві, і живі, і ненароджені клянуться перед Святою Землею, що приймуть Дажбожий Наказ і ним збудують Дажбожу Україну, де Силенкова Віра освячуватиме люд на Хід Священнодійства, як заповів нам наш Учитель Лев Силенко.

Господь України Дажбог любить внуків своїх – і кличе до Себе, в обійми Матері-України, бо шлях, накреслений Силенком – Воля Дажбожа, бо Лев Силенко в час Голодомору страждаючи й увірувавши в Бога Істинного, дав Україні Надію. Через жертву Силенкову на Українців прийшло прощення – Дажбог, люблячи Українців, народ свій Божий, вже кличе до себе, бо через Силенка Україна прощена. Той, хто прийде в Святиню цю, хто прийме Силенкове Слово, стане людиною вищою і того Дажбог візьме під опіку свою, той стане Внуком Дажбожим праведним. Час цей чекали уми кращі, й душі радіють їхні, бо потужне світло Силенкової Святині – то Храм Душі України, то Надія України.

Слава Дажбогу, Господу України і Пророку Його!

Слава Дажбожій Україні і вірним сленкиянам!

ЛЕВЕНКО Богдан, Полтава