То
Севастополь
вже не наш?
Починаючи
з 18 липня ц. р. представники Громадської організації «Студентське
Братство» провели мирні акції та пікети зі встановленням наметів
навпроти центрального штабу Чорноморського флоту РФ та інших
об’єктів. Що ж виявили студенти? Далі приводимо уривки зі звернення
«СБ» до вищого керівництва держави.
Відповідно
до чинного законодавства України, ряду нормативно-правових актів,
рішень судів тощо ЧФ РФ без законних підстав розпоряджається
низкою об’єктів, зокрема:
1)
навігаційно-гідрографічними об’єктами стратегічного призначення
(маяки, світні знаки тощо), які згідно з українським законодавством
не підлягають оренді;
2) іншими нерухомими об’єктами (будівлі, споруди тощо), які
відповідно до Угоди між Україною та РФ підлягають оренді до
2017 року, проте, згідно з довідкою Фонду державного майна України,
жодного договору оренди з боку РФ укладено не було.
3) акваторією моря, дозвіл на використання якої не був даний
Верховною Радою України.
Отже,
ЧФ РФ незаконно перебуває на об’єктах, які знаходяться у його
користуванні, що є прямою загрозою національному суверенітету
та національній безпеці України. Над багатьма об’єктами в Севастополі
майорить прапор Російської Федерації, що є грубим порушенням
законодавства та ставить під сумнів національний суверенітет
України на території м. Севастополя.
Російські
військові незаконно проводять заміри глибин в прибережній смузі,
списують апаратуру, що належить Україні, незаконно прописують
громадян РФ на території України та сприяють незаконному наданню
подвійного громадянства.
20
липня 2005 р. військові ЧФ РФ на території України застосували
грубу фізичну силу проти представників ВМГО «Студентське
Братство» та розірвали намет, викинувши його рештки з тротуару
на проїжджу частину вулиці Вороніна, перешкоджали веденню відеозйомки,
віддавали накази патрулю міліції. Водночас, представники міліції,
зокрема, майор Захарчук, присутні на місці цього нападу відмовилися
затримати російських військових і прийти на допомогу постраждалим
українським громадянам. Ці факти ставлять під сумнів національну
безпеку та дотримання конституційних прав громадян України на
території м. Севастополя.
Протягом
проведення акції ми, представники ВМГО «Студентське Братство»,
зафіксували факти прямого втручання представників ЧФ
РФ у діяльність органів місцевої виконавчої влади та правоохоронних
органів. Зокрема, до органів місцевої влади Севастополя надходили
листи головнокомандувача ЧФ РФ, у яких вимагалися роз’яснення
з приводу акції ВМГО «Студентське Братство». В нас викликає
занепокоєння те, що Голова Севастопольської міської державної
адміністрації Сергій Іванов узгоджував свої дії з керівництвом
ЧФ РФ щодо планів «Студентського Братства» провести пікетування
навпроти штабу ЧФ РФ, чим засвідчив несамостійність у прийнятті
рішень. Виконуючи накази військових ЧФ РФ, керівництво Севастополя
ставить під загрозу національну безпеку та територіальну цілісність
України.
Ми,
представники ВМГО «Студентське братство» з усіх регіонів України,
вважаємо вищезазначені дії ЧФ РФ – подібними до дій ОКУПАЦІЙНОЇ
СИЛИ на території України.
На
пресовій конференції з цього приводу були оприлюднені іще деякі
промовисті факти.
Зокрема
виявилося, що південна точці України – мис Сарич – не є українською
територією – там встановлено таблички «Тєрріторія РФ» і туди
не пускають не лише простих смертних чи журналістів, а й українських
високих чиновників. Не пускають туди і законно призначеного
судом керуючого маяком. Бо маяком на цьому мисі досі керує (хоч
за рішенням суду має виселитися) такий собі московський підданий
Кухаренко, котрий взагалі в Україні не прописаний. До всього,
він в будівлях маяка розміщує на постій курортників з Московії.
Прапори
Московії розвішані по Севастополю і над будинком офіцерів, і
взагалі, де тільки можна. Хоч за законом вони мають майоріти
лише над орендованими Флотом будівлями і лише поряд з українським
прапором. По Севастополю ходять московські патрулі і перевіряють
документи українських громадян.
І
загалом, складається враження, що в Севастополі всім керують
московські військові – вони роздають вказівки міліції, суддям
і новопризначеній Городській держадміністрації. Зокрема, коли
студенти запитали у призначеного Ющенком і згадуваного вище
городського Голови Сергія Іванова, що ж робити, аби навести
в городі порядок, той просто порадив: «Повєсітся».
Вся
ця картина до болю нагадує 17-й рік, коли демократична влада,
роззброївши військо, тішила себе ілюзіями вирішити з московитами
все тихо та мирно. Що з того вийшло, ми знаємо на досвіді станції
Крути, коли купка студентів намагалася захистити територію України,
або хоча б її честь.
Проте
історія, виявляється, українців вчить лише тому, що вона нічому
їх не вчить...
Іван
ПРИЛУЦЬКИЙ
*
* *
Не
дозволимо нищити українські святині!
З
28 червня до 9 липня дев’ятеро рідновірів різних конфесій із
Запоріжжя провели в Києві відчайдушну акцію голодуванняя на
захист острова Хортиця (проти будівництва через острів нового
мостового переходу). Адже ніякі протести на місці ні до чого
не привели – місцева влада, поклоняючись своєму божку Електорату,
готова затоптати і одягти в бетон одну з найвизначніших святинь
України.
В
столиці відбулися зустрічі і переговори голодуючих в Секретаріаті
Президента, у Верховній Раді, пройшли перемовини з Міністром
охорони природи Павлом Ігнатенком. За власний кошт запоріжці
провели дві пресові конференції в УНІАН.
Цей
крок наших братів-рідновірів, безумовно, достойний подвигу РЖІСа,
адже вони ризикували своїм здоров’ям, рятуючи Українську землю
для наступних поколінь. В результаті Президент таки видав розпорядження
про призупинення робіт, аби розібратися у місячний термін.
Однак,
це ще далеко не перемога, бо, як стало відомо, розпорядження
не виконується і роботи тихцем продовжуються. А, отже, боротьба
за Хортицю проти влади безбатченків і хапуг триває.
У
розвиток теми хочемо повідомити, що роботи подібного характеру
для рідновірів предостатньо по всій Україні, а особливо навкруги
мегаполісів. Зокрема, невелику ділянку іншої святині Українців
– Дніпра – ще поки живого, не затопленого рукотворними болотами,
в районі Києва буде знищено. Якщо громадськість не скаже своє
вагоме слово. Адже жирні коти, обікравши нас з вами, зараз вкладають
величезні кошти в землю під забудову і приватизують унікальну
заплаву Дніпра в районі Козина – Конча-Заспи. Земля там на чорному
ринку коштує зараз від 15 до 25 тис. $ за сотку. Ці кошти осідають
тепер, у вигляді хабарів в кишенях різноманітних чиновників
– від голови селищної ради Козина до чиновників облради і київських
центральних чиновників.
Заплаву
Дніпра методично знищують: висушують, споруджують дамби, засипають
шаром піску, одягають в бетон тощо, що завдає непоправної шкоди
Природі та порушує водообмін. І хоча намив піску зараз Держводгоспом
і Мінприроди ніби заборонено, проте земснаряди працюють вдень
і вночі – засипаються не лише береги, а і острови! І дивну позицію
невтручання з цього приводу займають Президент і Прем’єр-міністр,
хоча і знають про цю проблему.
Якщо
дика забудова берегів Дніпра піде такими темпами і далі, то
скоро не можна буде і підійти до берега, щоб покупатися – доведеться
хоч з мосту скакати!
Даємо
телефони для додаткової інформації на цю тему, а також для людей,
котрі хочуть допомогти в справі спротиву нищенню Природи: 8–097–100–04–73
та 8–067–969–19–79.
Якщо
не ми, рідновіри, то хто займеться порятунком українських святинь?
РЕДАКЦІЯ
Засипана
піском заплава Дніпра (вигляд з висоти пташиного польоту)
