ДУМКИ
Раз
і назавжди покласти край колоніальній залежності України від
усіх окупантів може тільки патріот на посаді президента України.
Перефразовуючи
тезу Ярослава Стецька, вважаю: Україна чекає на державних мужів-провидців,
не конче прагматиків і виборчих тактиків, а людей з почуттям
Божого післанництва, що мають зв’язок з Богом.
Я
не знаю яким чином українці-патріоти можуть здобути владу в
Україні, оскільки домогтися імпічменту найбільшого ворога України,
резидента окупантів Ющенка, практично неможливо… Я лише аналітик
– «Декарт» за соціотипом, а владу здобувають «Македонські»…
Однак, маю деякі ідеї, якою має бути структура України, як самостійної
держави.
Керівництво
державою має здійснювати таки Провідник Українського народу
(гетман, король, президент – назва маловажна), але обов’язковою
умовою при цьому має бути його щирий патріотизм і порядність,
талановитість і компетентність – «із почуттям Божого післанництва».
Щоправда, я не беруся уточнювати межі його повноважень, але
одним із найнагальніших його завдань має бути керівництво створенням
комісій для конкурсного відбору кандидатів до Української
Верховної Ради (УВР) – нового законодавчого органу. Як вона
має бути створена?
Не
може бути мови про «всенародне голосування» – вибори, як система,
що себе цілковито дискредитувала, мають бути скасовані раз і
назавжди. Як відомо, система маніпуляцій результатами виборів
застосовується у всіх державах світу, хоч і зовсім ніби незалежних.
Усе це під прикриттям т. зв. демократії. Натомість пропонується
система конкурсного відбору і єдиною проблемою при цьому буде
створення порядних і компетентних Комісій з відбору кандидатів
до (УВР).
Як
уже зазначалося, складатися УВР має виключно з патріотів, кожний
з яких має бути обдарований, як мінімум, хоча б одним талантом,
тобто є природженим фахівцем у тій чи іншій сфері. Вважаю аксіомою
припущення, що талановитість автоматично
гарантує і порядність – за рідкісними хіба винятками.
А такий фактор для державотворця має вагу надзвичайну… Першочерговим
завдання УВР як нового законодавчого органу має бути вироблення
Програми відродження України як цілком самостійної держави українців.
Чисельність
радників УВР – питання
не першорядне, але у всякому разі, вона не може бути такою великою,
як теперішня бізнес-рада. Припускаю, що достатньою була б і
сотня талановитих патріотів – фахівців усіх сфер державотворення.
Оскільки
кожен радник може мати різне бачення перспектив (напрямків)
державотворення, то не може бути й мови про спосіб вирішення
тої чи іншої поставленої проблеми методом голосування. Інакше
не уникнути системи купівлі голосів, як це тепер узвичаєно.
Даю собі звіт у тому, що й окремих, недосконало підібраних радників-патріотів
політичні гендлярі можуть умовити голосувати «за» чи «проти».
Тому не слід намагатися творити більшість, бо неправомочна вона
вирішувати питання, в яких не є досконало компетентною. Інша
справа – усі питання підлягають загальному обговоренню (аби
критично все проаналізувати), але відповідальність
за реалізацію тої чи іншої програми повинна взяти певна група
талановитих фахівців, якій це буде доручено…
*
* *
Ось
що розповіла мені одна з демонстранток яка 14 жовтня 1994 року
побувала у Києві:
Під
час маршу колишніх вояків УПА колонами по Хрещатику, на що був
даний «височайший» дозвіл колоніальної адміністрації, супровідні
«стражі порядку» з МВД підганяли їх вигуками: «Бистрєє,
бистрєє!» Дехто сміливіший з демонстрантів, які ішли
поруч, обурювався, але не тим, на жаль, що т. зв. правоохоронці
мали наглість підганяти колону патріотів України, наче пастухи
отару, а тільки тим, що підганяли їх мовою окупаційною. Головне,
раділи вони, що дозволили поспівати націоналістичних пісень.
Аякже, Україна – незалежна!
Чи
можемо сподіватися після цього, що скоро візьмемо владу у свої
руки?
З
рабської психологією – ніколи.
Богдан
КЛИМЧАК, Львів
*
* *
Чергова
Десятинна церква?
Глава
«Української православної церкви Київського патріархату» Філарет
переконав київську мерію, що «Українська православна церква
Московського патріархату» розгорнула будівництво на руїнах Десятинної
церкви незаконно.
Начальник
Управління архітектури міста Києва Василь Присяжнюк 16 липня
обнародував факти відсутності в християн землевідводу й іншої
дозвільної документації, а також непогодженості проекту (якщо
такий узагалі є). «Відповідно до діючого
законодавства, будівництво каплиці є незаконним»,
– підкреслив він.
Пікантність
ситуації полягає в тому, що ініціатором розслідування законності
будівництва «московитами» каплиці на руїнах Десятинної церкви
виступили аж ніяк не язичники і навіть не археологи – а такі
ж християни візантійського обряду, але тільки Київського патріархату.
І конкретно – глава УПЦ КП Філарет.
«Храм,
побудований за півтора сторіччя до першого літописного згадування
про Москву, не може належати Московському патріархатові…Наша
Церква і її вірні переповнені рішучості не допустити узурпації
Московським патріархатом національної святині в серці Києва»,
– заявляють філаретівці.
Що
ж, це один з тих рідкісних випадків, коли ми можемо не тільки
погодитися, але і підтримати християн. Храм, побудований на
місці головного капища Київської Русі, не може належати «Московському
патріархатові».
Утім,
не може він належати і «Київському патріархатові», і будь-якому
іншому. Не буде і каменю на камені від храму Царя Юдейського,
зведеного тисячу років тому на попелі рідних кумирів. Лежати
цьому храмові в руїнах навіки!