|
|
Купальська
ніч – чарівна ніч
22
червня, у найкоротшу ніч, коли рік ділиться навпіл,
літо розгоряється, а сонце повертає на зиму, громади
Рідної Української Національної Віри (РУНВіри) відзначила
одне з найдивовижніших прадавніх свят – свято Купала.
Для пересічних людей є незрозумілим, чому святкування
припадає саме на 22 червня, адже християни святкують
Івана Купала 7 липня. Їм не збагнути, що ми святкуємо
тоді, коли саме й потрібно, а не із запізненням
на два тижні
Ми
святкуємо Купало згідно зі Святим Письмом Українців
(Мага Вірою) і узгоджено з Природою, а отже, Дажбогом.
Це свято кохання та шлюбу всього живого й наші Предки
відзначали його в період між сінокосом та жнивами.
Саме цього дня, цієї ночі поєднуються й стають єдиним
цілим три найбільші стихії – земля, вогонь та вода,
даруючи людям довгий вік, здоров’я та бадьорість.
Київська
громада «Сонячна» цього року святкувала Купало на
дніпровському острові Муромець, який знаходиться
в межах Києва. Більшість рунвістів сьогодні одягнули
святкове українське національне вбрання – вишиті
сорочки. Дівчата теж добре підготувалися – кожна
сплела вінок із пахучих трав і квітів. Свято на
березі Десенки розпочалося на заході сонця. Після
священних урочистостей і молитов на славу Дажбожу,
містерії Кривого танцю, а також обряду розривання
гільця-купайлиці, запалав серед галявини, від чотирьох
смолоскипів запалений, купальський вогонь. Саме
так почалося найважливіше дійство цієї ночі – очищення
вогнем. Усі бажаючі мали змогу тричі, як і має бути,
перестрибнути через священне вогнище. Недарма кажуть,
що купальський вогонь спалює все зле, дарує бадьорий
настрій та силу. Значний приплив енергії й настрою
відразу відчули всі присутні.
Після
веселощів настав час ушанувати пам’ять Предків.
На воду спустили вінок із запаленою свічею, вслід
якому дівчата кидали свої вінки. У супроводі пісень
вінок відпливав усе далі й далі, і ще довго над
водяним плесом було видно вогник, який зігрівав
душі тих, хто відійшов у Наву.
І
ось після вогняної «купелі» й поминання настала
черга очищення водою. Для цього запалили велике
дерев’яне колесо, обплетене соломою, і після того,
як воно добряче розгорілося, пустили в річку. Цей
обряд символізує шлюб небесного вогню і земної води.
Таким чином воду було запліднено й очищено вогнем.
Усі присутні пройшли поміж запалених високих купальських
вогнів і вже за мить річка «закипіла» від розпашілих
тіл рідновірів та гостей свята.
Опісля
всі зібралися у родинне коло біля багаття за братчиною.
До самого сходу сонця потім лунали над островом
українські пісні та точилися неквапливі розмови
старших, а молодь шукала таку жадану квітку папороті.
Святкування завершилося вже вранці молитвою до Сонця.
Зустрінувши вранішнє світило, рунвісти «розправилися»
із такими необхідними персонажами свята як Купало
і Марена. Вони святкували з нами всю ніч, а тепер
Марену довелося, як заведено, втопити, а Купало
яскраво запалав у багатті.
Так
завершилася чарівна містерія цієї дивної ночі. Усі
трохи втомлені, але веселі й наснажені розходилися
по домівках. І, мабуть, недаремно не одну тисячу
років у цю ніч збиралися біля купальського вогнища
наші славні Предки – русичі. І саме цієї ночі зароджувалося
кохання, а нерідко – зачиналися діти. Адже цьому
благоволила сама Природа.
ЯРОМИСЛ
|
|
